Вірус Ебола: патогенетичні аспекти та принципи лабораторної діагностики, напрямки імунопрофілактики

Тип работы:
Реферат
Предмет:
Медицина
Узнать стоимость новой

Детальная информация о работе

Выдержка из работы

ОГЛЯДИ Л1ТЕРАТУРИ
УДК. 616. 98:578−078:615. 371 Ананьева М. М., Книш О. В.
В1РУС ЕБОЛА: ПАТОГЕНЕТИЧН1 АСПЕКТИ ТА ПРИНЦИПИ ЛАБОРАТОРНОI Д1АГНОСТИКИ, НАПРЯМКИ 1МУНОПРОФ1ЛАКТИКИ
ВДНЗУ «УкраУнська медична стоматологiчна академiя», м. Полтава
У оглядi представлен! сучасн погляди на етюлогю, патогенез, принципи лабораторно'-У д'-агности-ки, перспективнi напрями специф'-нно'-У профлактики i лкування гемораг'-чно'-У гарячки, спричинено'-У в! русом Ебола. Захворювання е природно-осередковим зi ст! йкою тенден^ею до розширення нозоа-реалу, з множинними шляхами передач'-1. Характеризуеться тяжким перебгом, високим рiвнем ле-тальност'-1 (до 90%). В'-рус Ебола в'-днесений до родини Filoviridae, роду Filovirus. Розр'-зняють 5 його п1'-дтип1 В. В! рюн великий, ниткопод'-бно'-У форми, вкритий суперкапсидом, мстить одноланцюгову м'-1-нус-РНК. Геном в'-русу кодуе синтез восьми бшюв, що виконують не лише структурну, регулятор-ну, рецепторну i ферментативну функщю, але ще е потужними факторами патогенност'-1. В'-рус Ебола викликае порушення iмунно'-У в/'-дпов/'-дi — як клiтинноУ, так i гуморально'-У Важливу роль в патогенез гемораг'-нно'-У гарячки грають феномени антитлозалежного посилення нфекци, iмунолог'-ч-ного iмпринтингу i надм'-рна реак^я з боку iмунно'-У системи, що призводить до враження ендотелю кровоносних судин i розвитку синдрому внутрiшньосудинного згортання. У лабораторнiй д'-агнос-тиц '-1 велике значення надаеться експрес-методам досл'-дження. Нинi багато рiзних розроблених вакцин (ДНК-вакцини, субодиничнi, векторнi) та специфiчних '-?муноглобулМв проходять доклiнiчнi та кл! н!чнi етапи о^нки ефективност'-1.
Кпючов1 слова: Bipyc Ебола, фактори патогенное^, лабораторна д1агностика, 1мунопроф1лактика.
Геморапчш гарячки — група гострих шфекцш вipycноi етюлоги, загальною рисою яких е вазот-ропнють збудника. Хвороби, об'-еднаш в цю трупу, патогенетично характеризуються розвитком васкул^у з подальшим ураженням piзних оргашв i систем. Геморапчним гарячкам властивий роз-виток вираженоТ температурноТ реакци та шток-сикаци, на тл яких розвиваеться геморапчний синдром. Геморапчш гарячки е природно-осередковими захворюваннями. Резервуаром вipyciв в пpиpодi е piзнi ссавщ в основному гри-зуни [2,24]. У груш контагюзних геморапчних га-рячок, гарячка, спричинена вipycом Ебола, мае найтяжчий переб^ i piвень смертности що дося-гае 90%. Останшм часом спостер^аеться розширення нозоареалуеТ шфекци [6,8,25,14,19]. У лиcтопадi 2014 року було повщомпено про 15 351 шфкованих, з яких 5459 померли [28]. За даними ВООЗ вщ 19 вересня 2014 року вщ гарячки Ебола постраждало 318 медичних пра^вни-мв, з яких 151 загинув [8]. Здатнють до епiдемiч-ного поширення, високий piвень петапьносп привертае особливу увагу медичних пра^внимв до дiагноcтики, профтактики та пкування цього захворювання.
Такcономiя
Вщповщно до класифкаци 1^жнародного Ко-м^ету з таксономи'- вipyciв, фiповipycи е членами порядку Mononegavirales. Родина Filoviridae включае лише один рщ — Filovirus, що представлений двома видами — вipycами Ебола та Мар-бург.
Царство — VIRA,
порядок — Mononegavirales,
родина — Filoviridae,
рщ — Filovirus,
види — Ebola, Marburg et Lloviuvirus (Cuevavirus).
У вах трьох видiв вipyciв cпiвпадають мор-фопопчш впаcтивоcтi. Вони мають подiбнy ге-номну оpганiзацiю, але piзнy нуклеотидну посл^ довнicть. Види фiповipyciв pозpiзняютьcя мiж собою за антигенними властивостями i позбав-пенi антигенноТ перехресноТ pеактивноcтi [8,12].
Ебопавipyc подiпяетьcя на субтипи:
1. Zaireebolavirus (EBOV) — летальнють скпа-дае 90%-
2. Sudanebolavirus (SUDV) — летальнють складае 50%-60%-
3. Bundibugyoebolavirus (BDBV) — летальнють складае 36%-
4. TaiForestebolavirus (TAFV), який до перей-менування мав назву Cote d'-Ivoire ebolavirus — ш-спя лкування хворого, шфкованого даним субтипом вipycy, спостер^алося повне видужання-
5. Restonebolavirus (RESTV) — при зараженш пюдини характерний безсимптомний переб^, жодного випадку захворювання або летального випадку, спричиненого даним субтипом вipycy, не зафксовано: високопатогенний для мавп, зу-cтpiчаетьcя на Фiпiппiнах i в Китайськш Наpоднiй Реcпyбпiцi [8,12,26].
Отже, для пюдини патогенними е таю субтипи: Zaireebolavirus, Sudanebolavirus, Bundibugyoebolavirus, TaiForestebolavirus [26]. Серед них найбтьш вipyлентним для пюдини
визнано субтип Zaire [12]. Вважаеться, що природы резервуари Bipycy знаходяться в екватор^ альних лiсах [6,8].
lсторiя вiдкриття
Вiрус Ебола вiдкритий у 1976 роцк Вiн був видтений з кровi хвороГ i3 ЗаТру на п'-ятий день вiд початку захворювання [24]. Його привiз в ру-чнiй поклажi звичайний пасажир рейсу бельгш-ськоТ компанiТ Sabena з Кiншаси, яка тодi була столицею ЗаТру. В кiнцевому результат емкiсть з матерiалом опинилася в лаборатори мiкробiоло-riT 1нституту трошчноТ'- медицини Антверпена. Одним зi сшвроб^ниш, хто прийняв посилку, був молодий лкар Пiтер Пiот. Йому й належить вщкриття вiрусу.
Пiд час вивчення штин пiд мiкроскопом був виявлений величезний вiрус, що нагадуе за формою черв'-яка i подiбний до вiрусу Марбург, який викликае геморагiчну гарячку. У ЗаТ^ почала роз-виватися епiдемiя з високим рiвнем смертностi. Зразок вщправили до центру з контролю i проф^ лактики захворювань США в Атланту де дiйшли висновку, що дослщжуваний вiрус не е «Марбург-ським вiрусом». Вiрус був названий Ебола завдяки назвi рiчки в поселены Ямбуку [8,24]. Цкавим е Ыформа^я про багатократне використання шпри-цiв i голок для внутршньом'-язових iн'-екцiй медперсоналом мiсцевоT'- лкары (замiсть стерилiзацiT Т'-х просто промивали водою). Останнш спалах почав-ся у груды 2013 року в Захщнш Африщ ГвiнеT i на-далi поширився на Лiберiю, Сьерра-Леоне, Hire-рiю, Синегал. Вiн був викликаний видом Zaireebolavirus (EBOV) [8,46].
Морфолопя
Родина фiловiрусiв дiстала назву вщ латин-ського слова filum — нитка (або filamentous — во-локнистий) завдяки унiкальнiй для вiрусiв люди-ни формi Т'-х вiрiонiв. На електронних мiкрофото-графiях фiловiруснi вiрiони мають вигляд довгих ниток (рис. 1). Вiрiони цiеT родини рiзноманiтнi за формою — зус^чаються сигмоподiбноT, U-подiбноT форми, проте, основною е паличкопод^ бна форма з дiаметром 80 нм i завдовжки вiд 790 нмрус Марбург) до 1400 нмруси Ебола). При вивченнi Ty поперечних зрiзiв в елект-ронному мiкроскопi виявлено внутрiшнiй нуклео-капсид (комплекс нуклеTновоT кислоти з бтками, в основному бiлком NP) дiаметром 50 нм, оточе-ний лтщною оболонкою, i внутрiшнiй простiр з малою електронною щiльнiстю дiаметром 20 нм. Таю параметри передбачають сшральну форму нуклеокапсиду з порожньою серцевиною. На по-верхн вiрiона, яка утворена лiпiдною оболонкою, «запозиченою» у клiтини-хазяTна, можна виявити трансмембранш глiкопротеTновi шипи завдовжки 10 нм, ям розташовуються на вiдстанi 10 нм один вщ одного. До складу вiрiонiв вхо-дять ус кодованi геномом вiрусу бiлки, що е зви-чайним для бшьшосп вiрусiв з негативним РНК-геномом. Генетичний матерiал вiрусу представлений одноланцюговою мшус-нитковою РНК, що означае нездатнють цього ланцюга РНК слугу-
вати матрицею для синтезу бтка. РНК мае мо-лекулярну масу 4,2*106 Да, що вщповщае дов-жинi приблизно в 19 200 нуклеот^Фв i складае 1,1% маси усього вiрiона.
Будова генома вiрусу нагадуе будову геномiв вiрусiв сказу i кору, проте мае деяк особливостi. Кожен з бiлкiв фiловiрусiв кодуеться своею вла-сною матричною РНК. У свою чергу, ц матричнi РНК прочитуються з мшус-ланцюга вiрюнноT РНК за допомогою вiрусоспецифiчноT РНК-полiмерази, що кодуеться геном L [7,12,24,31].
Вiруснi блки
Останшм часом особливу увагу вченi прид^ ляють вивченню бiлкiв вiрусу Ебола, як основних факторiв його патогенностк Геном вiрусу кодуе синтез таких бшмв: нуклеопротеТ'-н ^Р), вiрiоннi бтки (VP35, VP40, VP30 i VP24), бiлок з полiме-разною активнютю (L), трансмембранний глкоп-ротеТн ^Р) та розчинний глкопротеТн (sGP) [12,20]. Структура вiрусу представлена на рис. 2. ГлкопротеТни GP та sGp кодуються геном др -найбтьш варiабельною дiлянкою генома вiрусу Ебола. Домшуючим продуктом гену е розчинний глкопротеТн sGP, що являе собою уачений бь лок, позбавлений С-термшального гiдрофобного мембранного якоря. Даний первинний продукт вивiльняеться з iнфiкованих кл^ин i одразу може бути виявлений в сироватц хворого [12,20,31] (Рис. 1,2).
sGP повинен розцiнюватися як раннiй маркер вiрусноl репродукци ГлкопротеТн GP — единий поверхневий бiлок вiрiона. Його тримери утво-рюють шипи на поверхн вiрiона i вщповщають за первинне приеднання вiрусу до кл^ини. Цей бiлок значно модифкований (на вiдмiну вiд б^ льшост аналогiчних бiлкiв iнших вiрусiв) залиш-ками олiгосахаридiв i складаеться з гетеродиме-рiв GP1/ GP2. Синтез GP повноТ довжини перед-бачае вбудовування додаткового аденозину в процес транскрипци в сайтi, що редагуе. В апа-ратi Гольджi Gp глiкозилюеться i розщеплюеться на двi одиницi, що з'-еднанi дисульфiдним зв'-яз-ком: позаклiтинний GР1 i трансмембранний GP2 [10,12]. З'-ясовано, що одна з дтянок цього бiлка схожа за структурою i властивостями з фрагментами бтмв вiрусiв iмунодефiциту людини i тва-рин. Припускають, що це е одшею з причин над-звичайно високоТ патогенност фiловiрусiв. Крiм того, бiлок GP мае супресивну дiю на Т-лiмфоцити, пригнiчуе гуморальну iмунну вщпо-вiдь i чинить цитопатичну дш на ендотелiй су-дин [10,16,20,30].
Внутрiшнiй бiлок VP40 е одним з основних за вмютом у вiрiонi. Вiн вистилае внутрiшню повер-хню лтщноТ мембрани i пов'-язаний з нею. Одно-часно вш е зовнiшнiм бiлком нуклеокапсиду -«Ярусного ядра». Вiдповiдае за складання нових вiрiонiв i Тх вщбруньковування вiдтини-хазяТна. Численнi дослщження на мишах показали, що бток VP40 виступае антагонiстом ште-рферону [18,22,25,43,53].
U
V
Рис. 1. Електронна мiкрофотографiя вiрiону врусу Ебола.
Bнyтpiшнiй б^к VP24 тaкoж пoв'-язaний з лн пiднoю мeмбpaнoю. Фyнкцiя йoгo вивчaeтьcя, aлe, зa ocтaннiми дaними, вiн мoжe гpaти poль пpи «poздягaннi» вipycy в пpoцeci йoгo пpoник-нeння в клiтинy. У дocлiдax з aдaптaцii вipycy Eбoлa в opгaнiзмi мopcькиx cвинoк бyлo пoкaзa-нo, щo вipyлeнтнi i aвipyлeнтнi штaми вipycy пpи-звoдять дo знижeння iндyкцii iнтepфepoнy. npo-вiднy poль y цьoмy пpoцeci гpae бiлoк VP24 [16,18,27]. Обидвa мaтpикcниx бiлкa — VP24 тa VP40 бepyть yчacть y peгyляцii пpoцeciв peплi-кaцii i тpaнcкpипцii вipycнoгo гeнoмy [25,31,53].
Hyклeoпpoтeiн (NP) пoв'-язaний y вipioнi бeз-пocepeдньo з PHK. Цeй ocнoвний cтpyктypний бiлoк бepe yчacть в тpaнcкpипцii i peплiкaцii вн pycниx чacтoк. У eкcпepимeнтi пoкaзaнo пщви-щeння вipyлeнтнocтi в peзyльтaтi бaгaтoкpaтниx пacaжiв в opгaнiзмi мopcькиx cвинoк, щo пoв'-я-зaнo з точ^вими мyтaцiями y бiлкax NP тa VP24 [10,28].
Bнyтpiшнiй бiлoк VP30 e cтpyктypним бiлкoм вipioнa, фунщя йoгo пoлягae в iнiцiaцii пpoцeciв тpaнcкpипцii, aлe вiн нe e нeoбxiдним для peплi-кaцii вipycy [10,12]. Динaмiчнe фocфopилювaння VP30 — вaжливий мexaнiзм peгyляцii бaлaнcy мiж пpoцecaми тpaнcкpипцii i peплiкaцii в peплi-кaцiйнoмy циклi вipycy Eбoлa [17]. Kpiм тoгo, з ним пoв'-язyють мiнливicть вipycy [36].
Bвaжaють, щo внyтpiшнiй бiлoк VP35 Tpae pe-гyлятopнy poль пpи poзмнoжeннi вipycнoгo гeнo-мa тa фyнкцioнye aнaлoгiчнo бiлкy NS1 вipycy Фипу, пepeшкoджaючи iндyкцii iнтepфepoнy в iнфiкoвaниx клiтинax i aктивaцii дeякиx пpoтивi-pycниx бiлкiв [12,18,27].
PHK-зaлeжнa PHK-пoлiмepaзa (L-бiлoк) -нaйбiльший зa poзмipoм бiлoк вipycy. Йoгo фун-к^я — cинтeзyвaти мaтpичнi PHK з мiнyc-лaнцюгa вipioннoi PHK, плюc-лaнцюг вipioннoi PHK нa мa-тpицi мiнyc-лaнцюгa i нa пiзнiй cтaдii влacнe вipi-oннy PHK нa мaтpицi плюc-лaнцюгa [7,12,31].
Taким чинoм, бтки NP, VP30, VP35 тa L o6^-днyютьcя з вipycнoю гeнoмнoю PHK, yтвopюючи
Рис. 2. Структура в! русу Ебола.
цeнтpaльний pибoнyклeoпpoтeiнoвий кoмплeкc. B cвoю чepгy, pибoнyклeoпpoтeiнoвий кoмплeкc зв'-язaний з мaтpичними бiлкaми VP40, VP24. Оcтaннi paзoм з GP acoцiйoвaнi з вipycнoю мeм-бpaнoю [12,16,25,31].
Peплiкaцiя
Шляxoм peцeптop-oпocepeдкoвaнoгo eндoци-тoзy вipyc пpoникae в клiтинy. Biдбyвaeтьcя злиття вipycнoi oбoлoнки з мeмбpaнoю eндoco-ми, щo пpизвoдить дo вивiльнeння pибoнyклeo-пpoтeiнoвoгo кoмплeкcy в цитoплaзмy. Пoчинa-eтьcя тpaнcкpипцiя з 3'--кнця гeнoмa зa yчacтi вн pycнoi PHK-зaлeжнoi PHK-пoлiмepaзи, peзyльтa-том чoгo e cинтeз лiдepнoi PHK i ceми мPHK. Ha-кoпичeння пepшиx двox бiлкiв (NP и VP35) сти-мyлюe пpoдyкцiю пoзитивниx «aнтигeнoмiв» пo-внoi дoвжини, ям cлyжaть мaтpицeю для cинтeзy гeнoмa. Ha внyтpiшнiй пoвepxнi плaзмaтичнoi мeмбpaни вiдбyвaeтьcя cклaдaння нoвиx вiбpio-ыв. VP24 тa VP40 зв'-язyютьcя з нoвим pибoнyк-лeoпpoтeiнoвим кopoм i з цитoплaзмaтичним xвocтoм GP2. Пoвний цикл peплiкaцii cтaнoвить бiля 12 годин [7,11,12,28,36].
Peзиcтeнтнicть вipycy
lнфeкцiйнi влacтивocтi вipyciв Mapбypг i E6o-лa дyжe cтaбiльнi пpи кiмнaтнiй тeмпepaтypi i пoмipнoмy ocвiтлeннi. Дoбpe збepiгaютьcя пpи низькиx тeмпepaтypax. Зaвдяки нaявнocтi cyпep-кaпcидy (лiпiднoi oбoлoнки) вipycи нecтiйкi у зoв-нiшньoмy cepeдoвищi. ix мoжнa пoвнicтюкти-вyвaти пpoгpiвaнням пpи 60 °C впpoдoвж 30 xви-лин, oбpoбкoю фeнoлoм, xлopвмicними дeзiнфe-ктaнтaми, yльтpaфioлeтoвим aбo гaмa-oпpoмiнeнням [8,14].
Eпiдeмioлoгiя
Аpeaл циpкyляцii вipycy poзтaшoвyeтьcя в зoнi вoлoгиx тpoпiчниx лiciв Цeнтpaльнoi i Зaxiд-нoi Афpики (Зaip, Сyдaн, Hiгepiя, Лiбepiя, Гaбoн, Сьeppa-Лeoнe, Гв^я, Сeнeгaл, Keнiя, Kaмepyн, Eфioпiя, Цeнтpaльнoaфpикaнcькa pecпyблiкa). Зa ocтaннiми дaними, юнують пpиpoднi вoгнищa, в якиx пpиpoдними peзepвyapaми вipycy Eбoлa e
кажани. Сприйнятливими тваринами можуть бути мавпи, свиш, антилопи, дикобрази та ш. Спа-лахи гарячки Ебола в ендемiчних вогнищах вщ-мiчають в основному навесн i влiтку. Вщ тварин людинi захворювання передаеться при тюному контактi з iнфiкованими тваринами або спожи-ваннi м'-яса заражених тварин [6,8,19]. Вщ люди-ни до людини захворювання передаеться при прямому контакт з фiзiологiчними рщинами, через слизовi оболонки i порушення цiлiсностi шм-рних покривiв, через зараженi предмети ужитку. Доведет випадки статевого шляху передачi цього вiрусу. Передачi iнфекцiT в краТнах Захщ-ноТ Африки сприяе специфка похоронних обря-дiв. Люди залишаються заразними до тих пiр, поки Т'-х кров i видiлення мiстять вiруси. У па^ен-та з шфек^ею, вiдтвореною в лабораторних умовах, вiрус Ебола був видiлений з ам'-яноТ'- рь дини навiть на 61−101-й день шсля захворювання. Серолопчш дослiдження в ендемiчних областях показали, що антитта до вiрусiв Ебола зу-стрiчаються у 7−23% населення, що свщчить про можпивють носiйства i стертого переб^у цього захворювання. Наразi найбiльшу небезпеку у поширенн гарячки Ебола в усьому свт пред-ставляе мiграцiя людей, що знаходяться в шку-бацiйному перiодi [6,8,12,14].
Патогенез
Iнкубацiйний перюд варiюе вiд 2 до 21 дня. Вхщш ворота iнфекцiT — пошкоджен шкiрнi покриви i слизовi оболонки (ротова порожнина, сли-зова оболонка очей), на ям потрапляе вiрус Ебола. Характер захворювання визначаеться тропнютю вiрусу, тобто, здатнютю вражати «улюблеш» клiтини-мiшенi, якими е ендотелш кровоносних судин, стовбуровi полтотентш кл^ тини кiсткового мозку [33]. При шфкуванш вiру-сом Ебола вщбуваються наступнi процеси:
1. змш на мiсцi проникнення вiрусу немае, з вхщних ворiт iнфекцiT вiрус проникае в ре^онарш лiмфовузли, де i розмножуеться- клiнiчних симп-томiв на цiй стади патогенезу немае [6,8]-
2. вiрус проникае в кров (вiрусемiя, токсемiя), симптоматичними проявами чого у хворого е га-рячка та штоксика^я, на цьому етап людина стае заразною для оточуючих- окрiм самого вь русу, опосередковану токсичну дш мае фермент NO-синтаза, що виробляеться макрофагами для здшснення цитотоксичноТ ди [3,8,33]-
3. враження ендотелш кровоносних судин в рiзних органах i системах характеризуеться роз-витком полiорганноT патологи- у печшщ нирках, мiокардi, селезiнцi, легенях та шших органах з'-являються некрози, крововиливи, запальш змi-ни [8,33]-
4. надмiрна запальна реакцiя — «цитокшовий шторм» — посилення активност цитокiнiв i хемо-кiнiв призводить до розвитку тромбогеморапчно-го синдрому (ДВЗ-синдрому), що проявляеться крововиливами i кровотечами, при цьому важ-лива роль выводиться гемолiтичнiй активностi системи комплементу [5,8,33,35,53]-
5. гуморальна iMyHHa вiдповiдь в^фграе важ-ливу роль в naToreHe3i гарячки Ебола- у сирова-тц тих, що вижили пiсля гарячки Ебола, вщм^ чають пiдвищення piвня iмуноглобулiнiв G до глiкопpотеTну GP, а у загиблих вони вщсутнк У тварин також виявлена кореля^я мiж виживан-ням i piвнем специфiчного IgG (до GP) [51].
Характерною особливютю вipусу Ебола e його здaтнiсть порушувати iмунну вiдповiдь — як клiтинну, так i гуморальну [18,20,27,48,50,53]. Важливу роль при цьому в^грають феномени антиттозалежного посилення iнфекцiT та iмуно-лопчного iмпpинтингу. Феномен антиттозалеж-ного посилення шфекци полягае у тому, що вipу-соспецифiчнi aнтитiлa зв'-язують вipус i через взaeмодiю з рецепторами Fc i/або рецепторами комплементу, розташованими на повеpхнi кл^ тин, посилюють не тiльки його проникнення в фагоцити, а в окремих випадках — i його репл^ кацю Феномен спостеpiгaeться в двох вapiaн-тах:
а) комплемент-опосередковане антиттоза-лежне посилення шфекци [35]-
б) незалежне вщ комплементу i пов'-язане з Fc-рецептором посилення iнфекцiT [47,48].
Особливост вipусiв, що викликають феномен антиттозалежного посилення шфекци, наступш:
а) зазвичай таю вipуси pеплiкуються в макрофагах-
б) вони шдукують пpодукцiю великоТ кiлькостi aнтитiл зi слабкою здатнютю до нейтpaлiзaцiT гомологiчних вipусiв-
в) здатн до персистентноТ шфекци, що характеризуеться тривалою вipемieю [48].
Дослщженнями виявлено здaтнiсть сироватки реконвалесценлв, що пеpехвоpiли на гарячку Ебола (Zaire), збтьшувати iнфекцiйнiсть вipусу вщносно клiтин 293-оТ лiнiT, клiтин нирок мавп i ендотелiaльних клiтин пупковоГ вени людини. Дослiдникaми показано, що основну роль в цьому процес грають окpемi анти-IgM, специфiчнi до GP, i що вираженють феномену антиттоза-лежного посилення шфекци piзнa у сироваток, узятих вщ piзних пaцieнтiв. Анaлогiчнi дaнi, отриман ними з сироваткою, узятою вщ мишей, iмунiзовaних ДНК-вакциною з клонованим геном GP. Феномен aнтитiлозaлежного посилення ш-фекцiT був менш виражений для субтипу вipусу Reston, жж для вipусiв субтипiв Zaire i Sudan. Автори цих pобiт припустили, що феномен антиттозалежного посилення шфекци в^фграе важливу роль в пaтогенезi гарячки Ебола [12,47,48].
Клшка
1нкубацшний пеpiод в середньому складае 7 джв. Для гарячки Ебола характерне раптове ж-двищення температури до 39−40°C, сильна слабость, м'-язовий i головний бть, а також бiль в горлк Хapaктеpнi виражена сухiсть i лоскотання в гоpлi (вiдчуття & quot-мотузка"- в горл^, бiль в гpуднiй кл^щ сухий кашель. На 2−3-й день з'-являеться бть у живол, блювота, дiapея з кров'-ю (мелена), що призводить до зневоднення. На 3−4 добу
з'-являються кишков^ шлунков^ MaTKOBi кровоте-4i, кровоточивiсть слизових оболонок, гемораги'- в мiсцях iн'-eкцiй, крововиливи в кон'-юнктиву. Ге-морaгiчний синдром швидко прогресуе. Можлива поява висипу на ш^ (у европейцiв макуло-папульозний характер- у коршного населення Африки короподiбний зливного характеру, часто не дiaгностуеться). Смерть наступае на 8−9 добу вщ масивно'- крововтрати. За сприятливих умов гарячковий перюд тривае 10−12 дiб, одужання повiльне — впродовж 2−3 мюя^в.
Перш шж дiaгностувaти гарячку Ебола, необ-хщно виключити нaступнi захворювання: маля-рiя, черевний тиф, шигельоз, холера, лептосш-роз, чума, рикетсiоз, поворотний тиф, меншпт, гепатит та iншi вiруснi геморaгiчнi гарячки [6,7,8,46].
Лабораторна дiaгностикa
Дослiджувaний мaтерiaл: кров, носоглотковий змив, харкотиння, блювотш маси, сеча, випоро-жнення, предмети вжитку, секцiйний мaтерiaл. Тестування зрaзкiв, взятих у па^енлв, предста-вляе надзвичайно високу бюлопчну небезпеку i його можна проводити ттьки в умовах максимально'-'-'- бюлопчно'-'-'- iзоляцii [8]. Остаточний дiaгноз вiрусних iнфекцiй Ебола може бути поставлений ттьки в лабораторних умовах на основi прове-дення цтого ряду рiзних методiв.
1. Експрес^агностика (тести на виявлення aнтигенiв у дослщжуваному мaтерiaлi): реaкцiя iмунофлюоресценцii (Р1Ф) — зворотна транскрип-цiйнa полiмерaзнa ланцюгова реaкцiя (ЗТ-ПЛР), трaнскрипцiйний метод aмплiфiкaцii, запатенто-ваний компaнiею BioMerieux пщ назвою & quot-NASBA"- (метод виявлення ттьки РНК) — ПЛР у режимi реального часу (метод, що не вимагае етапу елек-трофорезу) [1,6,9,14].
2. Вiрусоскопiчний метод: електронна мiкрос-копiя тканин пaренхiмaтозних оргашв або бюп-тaтiв шкiри [6,8].
3. Вiрусологiчний метод:
— на першому тижнi хвороби видiлення вiрусу з кровi i носоглоткового слизу можливе шляхом зараження клiтинних культур морських свинок, Vero, VeroE-6, BGM, нашвперещеплюваних кл^ тин нирок зелено!'- мавпи [11]-
— шдикащя вiрусу (цитопатична дiя вiрусу в кл^инних культурах слабко виражена) — ознака-ми наявност вiрусу в клiтинaх е '-хне руйнування та бляшкоутворення на моношaрi клiтин лши'- Vero пщ нaпiврiдким агаровим покриттям [11,15]-
— щентифкащя видiленого вiрусу проводиться в реакци'- нейтрaлiзaцii з використанням типос-пецифiчних сироваток.
4. Серологiчнi методи дослщження — визна-чення антитт в сировaтцi кровi: ензим-зв'-язаний iмуносорбентний aнaлiз iз захопленням aнтитiл 1ФА (ELISA) з виявленням IgM, IgG. 1мунобло-тинг iз застосуванням моноклональних антитт до внутршшх структурних бтш вiрусу VP24, VP35, VP40, NP [6,7,8,39].
1муштет
Постiнфекцiйний iмунiтет вщносно стiйкий. Повторнi випадки захворювання рщкюш (вияв-лено не бiльше, шж у 5% реконвaлесцентiв) [6,14].
Напрямки iмунопрофiлaктики
Лщензовано'-'- вакцини проти гарячки Ебола, готово'- для ключного застосування, дотепер не юнуе. На тепершнш час понад 15 вакцин прохо-дять доклiнiчнi випробування та 8 вакцин знахо-дяться на рiзних стaдiях кл^чно'-'-'- оцiнки (двi з яких — на заключнш). Серед перспективних вакцин: ДНК-вакцини, субодиничш (мютять вiрусо-подiбнi часточки з поверхневими антигенами вь русу), векторы (рекомбшантш) [45].
Розробка ДНК-вакцин, заснованих на викори-стaннi плaзмiд, що кодують необхiднi антигени, е привабливим напрямком вакцинологи'-. Особливо застосування даного виду вакцин прийнятне при захворюваннях зi спорадичними спалахами. ДНК-вакцини не шфекцшш, можуть бути швидко адаптоваш вiдповiдно до нових штaмiв вiрусiв. Можливе налагодження великого обсягу '-х ви-робництва. Продукцiя aнтигену-мiшенi in situ призводить до шдукци'- як гуморально'-'-'-, так i кл^ тинно'- iмунноi вiдповiдi. Двi ДНК-вакцини, що кодують Gp вiрусу Ебола, пройшли I фазу клш^ чних випробувань. Результати дослщжень ви-явили головний недолк цих вакцин — недостатнш рiвень iмуногенностi, що вимагае застосування високих доз, повторних вакцинацш та викорис-тання векторiв (носив) для досягнення достатньо сильно'- i пщтримки тривало'-'-'- iмунноi вiдповiдi. [32,42].
Нещодавно розроблена наночасточкова (су-бодинична) вакцина iз застосуванням рекомб^ нантно'- технологи. Являе собою мультипроте'--новi структури, що iмiтують аутентичну оргашза-цю i структуру нативного вiрусу, але позбавлеш вiрусного геному. Наночасточкова EBOV GP вакцина пройшла докл^чне i першу фазу кл^чно-го випробування з обнадшливими результатами, особливо при застосуванш з ад'-ювантом (Matrix M). Важливими перевагами цього виду вакцини е високий рiвень iмуногенностi, безпека, необо-в'-язкове зберiгaння у замороженому стаж, мож-ливiсть швидкого виготовлення у великiй ктько-ст та невисока вaртiсть [34].
Перспективними е векторы (рекомбшантш) вакцин на основа
1) aденовiрусу людини:
a) rAd5. EBOv — в основi вакцини — рекомбша-нтний aденовiрусний вектор (носш), популярний завдяки легкостi роботи з ним, можпивосп отри-мання його у високих титрах i викликати достатньо'- сили кл^инну i гуморальну вщповщь на антиген, що кодуеться [44]. Головний недолк застосування rAd5 у якост вектору — наявнють iмунiтету проти даного серовaрiaнту aденовiру-су, що значно впливае на ефективнють вакцини i обмежуе '-'-'- використання у людей [23]. Альтер-нативним шляхом, що дозволяе уникнути цього недолку, е застосування у якост носiiв серова-
piaHTiB аденовiрусiв, що рiдко циркулюють серед людей — таких, як ChAd, Ad35 та Ad26-
б) CHAd3-EBOZ — вакцина, що виготовлена з ослабленого aденовipусу шимпанзе, який у результат генетичних змш втратив здатнють до реплкаци в оpгaнiзмi людини i мае вбудований ДНК-фрагмент, що кодуе поверхневий глкопро-теТн, необхщний для пpикpiплення вipусу до кл^ тини-хазяТна i злиття мембран [29]-
в) Ad26. ZEBOV — вакцина, отримана з адено-вipусу людини 26 сеpовapiaнту (Ad26), що екс-пресуе глкопротеТни Еболa-вipусу (EBOV та SUDV GP) i для пiдвищення ефективностi засто-совуеться у комбшаци з вакцинним вектором Ankara — Bavarian Nordic, що експресуе Marburg GP та NP (TAFV), мультивалентна вакцина поз-начаеться Ad26. ZEBOV/MVA-BN Filo [41,45]-
г) вектор rAd35 з метою пщвищення ефектив-ностi теж комбшуеться з вакцинним вектором Ankara — Bavarian Nordic, в результат чого утво-рюеться мультивалентний модифiковaний вектор, що кодуе piзнi фiловipуснi глкопротеТни GPs [40].
1) вipусу везикулярного стоматиту (rVSV) — вакцина на основi pекомбiнaнтного вipусу везикулярного стоматиту (rVSV) з адсорбованим sGP спочатку показала високу ефективнють в експе-риментах на тваринах — приматах та гризунах. Вченим вдалося створити мщний iмунiтет до ро-дини фiловipусiв [37,52]. А нещодавно отриман попеpеднi результати першоТ фази кл^чних ви-пробувань rVSv-векторноТ вакцини показали ТТ достатньо високу ефективнiсть при зaстосувaннi у людей [45]-
2) вipусу парагрипу людини (HPIV-3) —
3) вipусу грипу.
Остaннi двi вакцини були розроблен росшсь-кими вченими i знаходяться на пеpшiй стади ви-пробувань з другоТ половини 2015 року [21].
Натепер загальноприйнятих i затверджених препаралв для специфiчного лiкувaння гарячки Ебола не юнуе. Для лiкувaння хворих людей за-стосовують кров та плазму реконвалесценлв, що мiстять специфiчнi aнтитiлa [21]. Перспекти-вним напрямком видаеться застосування лто-сом у якостi тpaнспоpтеpiв при введеннi специ-фiчних iмуноглобулiнiв. Так, введення суспен-зiйного лтосомального Ig проти вipусу Ебола (на основi 10% козиного iмуноглобулiну) дозволило досягти найкращого терапевтичного ефек-ту за умов експериментальноТ гарячки Ебола у морських свинок [4]. Пошук шляхiв отримання специфiчних антитт дозволить знайти вихiд у виршенн проблеми iмунотеpaпiТ та iмунопpофi-лактики гарячки Ебола. Один з таких шляхiв -отримання рекомбшантних антитт iз комбшато-рних бiблiотек нитчастих бактерюфапв, що екс-понують антитта на своТй повеpхнi. Дослщника-ми була проведена процедура афшноТ селекци на вipусi Ебола. 3i збагаченоТ бiблiотеки було в^ дiбpaно три моноклональних фагових антитта (МКА): 1Е2, 2А4 та 4Д1, що здатн взaемодiяти з
бiлками Bipycy VP-24, VP-40 та NP вщповщно [13].
Нещодавно було повщомлено про перспек-тивний синтетичний аналог аденозину BCX4430 з високою активнiстю (в пробiрцi та in vivo). Вiн мае широкий спектр противiрусноТ активностi, в тому чи^ ефективний у боротьбi з iнфекцiями, спричиненими фiловiрусами. BCX4430 пригшчуе вiрусну РНК-полiмеразну активнiсть i захищае макак вщ шфекци, спричиненоТ Марбург-вiрусом, при введеннi не тзшше 48 годин пiсля заражен-ня [49].
Тяжкють захворювання, рiвень смертности що сягае 90%, високий ризик розповсюдження iнфекцiТ, спричиненоТ вiрусом Ебола з одного боку та вщсутнють ефективного етютропного л^ кування i специфiчноТ профiлактики — з шшого, дозволяе розглядати описаний патоген як сер-йозну загрозу для св^у у якостi потенцiйноТ бю-лопчноТ'- зброТ [45]. Отже, науковi дослщження, представленi в оглядi, мають надзвичайно важ-ливе значення для розумшня патогенезу захворювання i е необхщним фундаментом для пода-льшого пошуку i розробки нових ефективних препаралв для специфiчного лiкування i проф^ лактики гарячки Ебола.
Лтература
1. Бондарева О. С. Современные подходы к генотипированию возбудителей особо опасных инфекций / О. С. Бондарева, С. С. Савченко, Г. А. Ткаченко [и др.] // Эпидемиология и инфекционные болезни. — 2014. — № 1. — С. 35−44.
2. Вирусные геморрагические лихорадки. Доклад комитета экспертов ВОЗ. Женева- 1986. 119 с.
3. Дадаева А. А. Функциональная активность перитонеальных макрофагов при экспериментальной лихорадке Эбола / А. А. Дадаева, Л. П. Сизикова, А. Чепурнов // Вестник Российской Академии медицинских наук. — 2О04. — № 8. — С. 7−11.
4. Зубавичене Н. М. Липосомальные и суспензионные формы иммуноглобулинов против лихорадки Эбола как новые лекарственные препараты / Н. М. Зубавичене, В. В. Золин, Е.А. Ставс-кий // Проблемы особо опасных инфекций. — 2011. — Вып. 110. -С. 57−60.
5. Зубавичене Н. М. Прогнозирование тяжести геморрагической лихорадки Эбола по показателям активности комплемента / Н. М. Зубавичене, Е. А. Ставский // Инфекционные болезни. -2011. -Т. 9, № 1. — С. 33−36.
6. Инфекции, регулируемые Международными медико-санитарными правилами [Электронный ресурс] / В. Н. Козько, А. В. Бондаренко, Н. Ф. Меркулова [и др. ]- ХНМУ. — Харьков, 2013. -http: //repo. knmu. edu. ua/handle/123 456 789/2854
7. Малый В. П. Геморрагическая лихорадка Эбола / В. П. Малый // Клтчна iмунологiя. Алерголопя. 1нфектолопя. — 2014. — № 6−7 (75−76).
8. Методические рекомендации по диагностике, лечению и профилактике болезни, вызванной вирусом Эбола [Электронный ресурс] / Мин-во здравоохранения Рос. Федерации, 2014. -http: //www. minzdravao. ru/sites/default/files/metodicheskie_rekome ndacii_ebola. pdf
9. Семенцова А. О. Разработка мультиплексной ПЦР в режиме реального времени для идентификации вирусов Марбург, Эбо-ла и Ласса / А. О. Семенцова, А. Н. Шиков, В. А. Терновой [и др.] // Проблемы особо опасных инфекций. — 2011. — № 3 (109).
— С. 64−67.
10. Субботина Е. Л. Свойства белков вируса Эбола / Е. Л. Субботина, А. В. Качко, А. А. Чепурнов // Вопросы вирусологии. — 2006. -Т. 51, № 6. — С. 4−10.
11. Субботина Е. Л. Молекулярные механизмы репродукции вируса Эбола / Е. Л. Субботина, А. А. Чепурнов // Вопросы вирусологии.
— 2007. — Т. 52, № 1. — С. 10−16.
12. Супотницкий М. В. Вирусные геморрагические лихорадки / М. В. Супотницкий // Супотницкий М. В. Биологическая война. Введение в эпидемиологию искусственных эпидемических процессов и биологических поражений. — М.: Кафедра- Русская панорама, 2013. — С. 887−927.
13. Тикунова Н. В. Рекомбинантные антитела человека к вирусу Эбола: получение и характеристика / Н. В. Тикунова, Т.А. Бата-
нова, А. А. Чепурнов // Вопросы вирусологии. — 2005. — Т. 50, № 5. — С. 25−28.
14. Титенко А. М. Научно-методологический подход к эпидемиологическому анализу и лабораторной диагностике болезней, вызванных вирусами Марбург и Эбола / А. М. Титенко, Е. И. Андаев // Проблемы особо опасных инфекций. — 2012. — № 3 (113). — С. 38−44.
15. Устинова Е. Н. Титрование вирусов Эбола и Марбург по бляш-кообразованию под полужидким агаровым покрытием / Е. Н. Устинова, А. М. Шестопалов, Л. Ф. Бакулина, А. А. Чепурнов // Вопросы вирусологии. — 2003. — Т. 48, № 1. — С. 43−44.
16. Шелемба А. А. Молекулярно-клеточная оценка рекомбинантных белков VP24 в механизмах вирулентности вируса Эбола: дис. … канд. биолог. наук: 03. 03. 04 / А. А. Шелемба. — Новосибирск, 2014. — 120 с.
17. Biedenkopf N. Phosphorylation of Ebola virus VP30 influences the composition of the viral nucleocapsid complex: impact on viral transcription and replication / N. Biedenkopf, B. Harttlieb, T. Hoenen, S. Becker // J Biol Chem. — 2013.- Vol. 288. — P. 11 165−11 174.
18. Cardenas W.B. Evasion of the interferon-mediated antiviral response by filoviruses / W.B. Cardenas // Viruses. — 2010. — Vol. 2 (1). — P. 262−282.
19. Changula K. Ebola and Marburg virus diseases in Africa: increased risk of outbreaks in previously unaffected areas? / K. Changula, M. Kajihara, A.S. Mweene, A. Takada // Microbiol. Immunol. — 2014. -Vol. 58 (9). — P. 483−491.
20. de LaVega M.A. The multiple roles of sGP in Ebola pathogenesis / M.A. de LaVega, G. Wong, G.P. Kobinger, X. Qiu // Viral Immunol. — 2015. — Vol. 28 (1). — P. 3−9.
21. & quot-Ebola vaccines, therapies, and diagnostics& quot-. 6 July 2015. Retrieved 10 September 2015. Available at: http: //www. who. int/medicines/emp_ebola_q_as/en/
22. Feagins A.R. The VP40 protein of Marburg virus exhibits impaired budding and increasedsensitivity to human tetherin following mouse-adaptation / A.R. Feagins, C.F. Basler // J Virol. — 2014. -Vol. 8 (2). — P. 869−874.
23. Frahm N. Human adenovirus-specific T cells modulate HIV-specific T cell responses to an Ad5-vectored HIV-1 vaccine / N. Frahm, A.C. DeCamp, D.P. Friedrich [et al.] // J Clin Invest. — 2012. -Vol. 122(1). — P. 359−367.
24. Johnson K.M. Isolation and partial characterization of a new virus causing acute haemorrhagic fever in Zaire / K.M. Johnson, J.V. Lange, P.A. Webb [et al] // Lancet. — 1977. — Vol. 1. — P. 569−571.
25. Hoenen T. Both matrix proteins of Ebola virus contribute to the regulation of viral genome replication and transcription / T. Hoenen, S. Jung, A. Herwig [et al.] // Virology. — 2010. — Vol. 403. — P. 55−66.
26. Kuhn J.H. Proposal for a revised taxonomy of the family Filoviridae: classification, names of taxa and viruses, and virus abbreviations / J.H. Kuhn, S. Becker, H. Ebihara, T.W. Geisbert // Arch. Virol. -2010. — Vol. 155 (12). — P. 2083−2103.
27. Kuhl A. How Ebola virus counters the interferon system / A. Kuhl, S. Pohlmann // Zoonozes Public Health. — 2012. — Vol. 59(2). -P. 116−131.
28. Lai K.Y. Human Ebola virus infection in West Africa: a review of available therapeutic agents that target different steps of the life cycle of Ebola virus / K.Y. Lai, W.Y. George Ng, F.F. Cheng // Infectious Diseases of Poverty. — 2014. Vol. 3 (43). Available at: http: //www. idpjournal. com/content/3/1/43.
29. Ledgerwood J.E. Chimpanzee Adenovirus Vector Ebola Vaccine — Preliminary Report / J.E. Ledgerwood, A.D. DeZure, D.A. Stanley [et al.] // New England Journal of Medicine. — 2014. — November 26, at NEJM. org. DOI: 10. 1056/NEJMoa1410863. [Epub ahead of print].
30. Lennemann N.J. Comprehensive Functional Analysis of N-Linked Glycans on Ebola Virus GP1 / N.J. Lennemann, B.A. Rhein, E. Ndungo [et al.] // MBio. — 2014. — Vol. 5 (1). — P. 862−913.
31. Lopez C.A. Tratamiendos experimentales contra el virus Ebola Zaire / C.A. Lopez // Anales de la Real Academia Nacional de farmacia. — 2014. — Vol. 80, № 4. — P. 649−665.
32. Martin J.E. A DNA vaccine for Ebola virus is safe and immunogenic in a phase I clinical trial / J.E. Martin, N.J. Sullivan, M.E. Enama [et al.] // Clin Vaccine Immunol.- 2006. — Vol. 13(11). — P. 1267−1277.
33. Martines R. B. Tissue and cellular tropism, pathology and pathogenesis of Ebola and Marburg Viruses / R. B. Martines, D. L. Ng, P. W. Greer [et al.] // J Pathol. — 2014. — Oct. 9. — P. 153−174.
34. Marzi A. Review Ebola virus vaccines: an overview of current approaches / A. Marzi, H. Feldmann // Expert Rev Vaccines. -2014. — Vol. 13(4). — P. 521−531.
35. McElroy K. Ebola hemorrhagic Fever: novel biomarker correlates of clinical outcome / K. McElroy, B.R. Erickson, T.D. Flietstra [et al.] // J Infect Dis. — 2014. -Vol. 210 (4). — P. 558−566.
36. Mehedi M. Ebola virus RNA editing depends on the primary editing site sequence and an upstream secondary structure // M. Mehedi, T. Hoenen, S. Robertson [et al.] // PLoS Pathog. — 2013. — Vol. 9 (10) — P. e1003677.
37. Mire C.E. Durability of a vesicular stomatitis virus-based marburg virus vaccine in nonhuman primates / C.E. Mire, J.B. Geisbert, K.N. Agans [et al.] // PLoS One. — 2014. — Vol.9 (4). — P. e94355.
38. Murphy F.A. Colorized transmission electron micrograph (TEM) revealed some of the ultrastructural morphology displayed by an Ebola virus virion. Key words: 10 815. Centers for disease control and prevention. Public Health Image Library (PHIL). [Electronic resource]. Access mode: http: //phil. cdc. gov/phil/home. asp.
39. Nakayama E. Enzyme-linked immunosorbent assay for detection of filovirus species-specific antibodies / E. Nakayama, A. Yokoyama, H. Miyamoto [et al.] // Clin Vaccine Immunol. — 2010. — Vol. 17 (11). — P. 1723−1728.
40. National Institutes of Health (NIH) (2014) Immunology of Protection from Ebola Virus Infection. New York: National Institutes of Health- Available at: https: //olpa. od. nih. gov/PDFs%20Files/Congressional%20Hearings %20page/Congress%20114th/111 914%20Fauci. pdf
41. Press Release (15 July 2015) [Electronic resource] // Bavarian Nordic announces that the Oxford Vaccines Group has initiated a Phase 2 study of the Ebola prime-boost vaccine regimen combining MVA-BN Filo and Janssen'-s Advac technology& quot-. Bavarian Nordic. Retrieved 16 July 2015. — Access mode: http: //hugin. info/100 065/R/1 921 021/688362. pdf.
42. Sarwar U.N. Safety and immunogenicity of DNA vaccines encoding Ebolavirus and Marburgvirus wild-type glycoproteins in a phase I clinical trial / U.N. Sarwar, P. Costner, M. Enama [et al.] // J Infect Dis. — 2015. — Vol. 211(4). — P. 549−557.
43. Silva L.P. Assembly of Ebola Virus Matrix Protein VP40 Is Regulated by Latch-Like Properties of N and C Terminal Tails / L.P. Silva, M. Vanzile, S. Bavari [et al.] // PLoS ONE. — 2012. — Vol. 7 (7) — P. e39978.
44. Small J.C. Review Viruses — from pathogens to vaccine carriers / J.C. Small, H.C. Ertl // Curr Opin Virol. — 2011. — Vol. 1(4). — P. 241 245.
45. Sridhar S. Clinical development of Ebola vaccines / S. Sridhar // Ther Adv Vaccines 2015. — Vol. 3(5−6). — P. 125−138.
46. Stock I. Marburg and Ebola hemorrhagic fevers-pathogens, epidemiology and therapy / I. Stock // Med Monatsschr Pharm. -2014. — Vol. 37. — P. 324−330.
47. Takada A. Antibody-dependent enhancement of viral infection: molecular mechanisms and in vivo implications / A. Takada, Y. Kawaoka // Rev. Med. Virol. — 2003. — Vol. 13, № 6. — P. 387 398.
48. Tirado S.M. Antibody-dependent enchancement of virus infection and disease / S.M. Tirado, K.S. Yoon // Viral. Immunol. — 2003. -Vol. 164, № 1. — P. 69−86.
49. Warren T.K. Protection against filovirus diseases by a novel broad-spectrum nucleoside analogue BCX4430 / J. Wells, S.A. Van Tongeren, N.L. Garza [et al.] // Nature. — 2014. Vol. 508 (7496). — P. 402−405.
50. Wauquier N. Human fatal zaireebola virus infection is associated with an aberrant innate immunity and with massive lymphocyte apoptosis / N. Wauquier, P. Becquart, C. Padilla [et al.] // PLoS Negl Trop Dis. — 2010. — Vol. 4 (10). — P. 837.
51. Wong G. Immune parameters correlate with protection against Ebola virus infection in rodents and nonhuman primates / G. Wong, J. S. Richardson, S. Pillet [et al.] // Sci Transl Med. — 2012. — Vol. 4 (158). — P. 146.
52. Wong G. Immunization with vesicular stomatitis virus vaccine expressing the Ebola glycoprotein provides sustained long-term protection in rodents / G. Wong, J. Audet, L. Fernando [et al.] // Vaccine. — 2014. — Vol. 32 (43). — P. 5722−5729.
53. Xu W. Ebola Virus VP24 Targets a Unique NLS Binding Site on Karyopherin Alpha 5 to Selectively Compete with Nuclear Import of Phosphorylated STAT1 / W. Xu, G.K. Amarasinghe // Cell Host and Microbe. — 2014. — T. 16. — № 2. — C. 187−200.
References
1. Bondareva O.S. Sovremennye podhody k genotipirovaniju vozbuditelej osobo opasnyh infekcij / O.S. Bondareva, S.S. Savchenko, G.A. Tkachenko [i dr.] // Jepidemiologija i infekcionnye bolezni. — 2014. — № 1. — S. 35−44.
2. Virusnye gemorragicheskie lihoradki. Doklad komiteta jekspertov VOZ. Zheneva- 1986. 119 s.
3. Dadaeva A.A. Funkcional'-naja aktivnost'- peritoneal'-nyh makrofagov pri jeksperimental'-noj lihoradke Jebola / A.A. Dadaeva, L.P. Sizikova, A. Chepurnov // Vestnik Rossijskoj Akademii medicinskih nauk. — 2004. — № 8. — S. 7−11.
4. Zubavichene N.M. Liposomal'-nye i suspenzionnye formy immunoglobulinov protiv lihoradki Jebola kak novye lekarstvennye preparaty / N.M. Zubavichene, V.V. Zolin, E.A. Stavskij // Problemy osobo opasnyh infekcij. — 2011. — Vyp. 110. — S. 57−60.
5. Zubavichene N.M. Prognozirovanie tjazhesti gemorragicheskoj lihoradki Jebola po pokazateljam aktivnosti komplementa / N.M. Zubavichene, E.A. Stavskij // Infekcionnye bolezni. — 2011. -T. 9, № 1. — S. 33−36.
6. Infekcii, reguliruemye Mezhdunarodnymi mediko-sanitarnymi pravilami [Jelektronnyj resurs] / V.N. Koz'-ko, A.V. Bondarenko, N.F.
Merkulova [i dr. ]- HNMU. — Har'-kov, 2013. -http: //repo. knmu. edu. ua/handle/123 456 789/2854
7. Malyj V.P. Gemorragicheskaja lihoradka Jebola / V.P. Malyj // Klinichna imunologija. Alergologija. Infektologija. — 2014. — № 6−7 (75−76).
8. Metodicheskie rekomendacii po diagnostike, lecheniju i profilaktike bolezni, vyzvannoj virusom Jebola [Jelektronnyj resurs] / Min-vo zdravoohranenija Ros. Federacii, 2014. -http: //www. minzdravao. ru/sites/default/files/metodicheskie_rekome ndacii_ebola. pdf
9. Semencova A.O. Razrabotka mul'-tipleksnoj PCR v rezhime real'-nogo vremeni dlja identifikacii virusov Marburg, Jebola i Lassa / A.O. Semencova, A. N. Shikov, V. A. Ternovoj [i dr.] // Problemy osobo opasnyh infekcij. — 2011. — № 3 (109). — S. 64−67.
10. Subbotina E.L. Svojstva belkov virusa Jebola / E.L. Subbotina, A.V. Kachko, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. — 2006. — T. 51, № 6. — S. 4−10.
11. Subbotina E.L. Molekuljarnye mehanizmy reprodukcii virusa Jebola / E.L. Subbotina, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. — 2007. -T. 52, № 1. — S. 10−16.
12. Supotnickij M.V. Virusnye gemorragicheskie lihoradki / M.V. Supotnickij // Supotnickij M.V. Biologicheskaja vojna. Vvedenie v jepidemiologiju iskusstvennyh jepidemicheskih processov i biologicheskih porazhenij. — M.: Kafedra- Russkaja panorama, 2013. — S. 887−927.
13. Tikunova N.V. Rekombinantnye antitela cheloveka k virusu Jebola: poluchenie i harakteristika / N.V. Tikunova, T.A. Batanova, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. — 2005. — T. 50, № 5. — S. 25−28.
14. Titenko A.M. Nauchno-metodologicheskij podhod k jepidemiologicheskomu analizu i laboratornoj diagnostike boleznej, vyzvannyh virusami Marburg i Jebola / A.M. Titenko, E.I. Andaev // Problemy osobo opasnyh infekcij. — 2012. — № 3 (113). — S. 38−44.
15. Ustinova E.N. Titrovanie virusov Jebola i Marburg po bljashkoobrazovaniju pod poluzhidkim agarovym pokrytiem / E.N. Ustinova, A. M. Shestopalov, L.F. Bakulina, A.A. Chepurnov // Voprosy virusologii. — 2003. — T. 48, № 1. — S. 43−44.
16. Shelemba A.A. Molekuljarno-kletochnaja ocenka rekombinantnyh belkov VP24 v mehanizmah virulentnosti virusa Jebola: dis. … kand. biolog. nauk: 03. 03. 04 / A.A. Shelemba. — Novosibirsk, 2014. — 120 s.
17.
18
Biedenkopf N. Phosphorylation of Ebola virus VP30 influences the composition of the viral nucleocapsid complex: impact on viral transcription and replication / N. Biedenkopf, B. Harttlieb, T. Hoenen, S. Becker // J Biol Chem. — 2013.- Vol. 288. — P. 11 165−11 174.
Cardenas W.B. Evasion of the interferon-mediated antiviral response by filoviruses / W.B. Cardenas // Viruses. — 2010. — Vol. 2 (1). — P. 262−282.
19. Changula K. Ebola and Marburg virus diseases in Africa: increased risk of outbreaks in previously unaffected areas? / K. Changula, M. Kajihara, A.S. Mweene, A. Takada // Microbiol. Immunol. — 2014. -Vol. 58 (9). — P. 483−491.
20. de LaVega M.A. The multiple roles of sGP in Ebola pathogenesis / M.A. de LaVega, G. Wong, G.P. Kobinger, X. Qiu // Viral Immunol. — 2015. — Vol. 28 (1). — P. 3−9.
21. & quot-Ebola vaccines, therapies, and diagnostics& quot-. 6 July 2015. Retrieved 10 September 2015. Available at: http: //www. who. int/medicines/emp_ebola_q_as/en/
22. Feagins A.R. The VP40 protein of Marburg virus exhibits impaired budding and increasedsensitivity to human tetherin following mouse-adaptation / A.R. Feagins, C.F. Basler // J Virol. — 2014. -Vol. 8 (2). — P. 869−874.
23. Frahm N. Human adenovirus-specific T cells modulate HIV-specific T cell responses to an Ad5-vectored HIV-1 vaccine / N. Frahm, A.C. DeCamp, D.P. Friedrich [et al.] // J Clin Invest. — 2012. -Vol. 122(1). — P. 359−367.
24. Johnson K.M. Isolation and partial characterization of a new virus causing acute haemorrhagic fever in Zaire / K.M. Johnson, J.V. Lange, P.A. Webb [et al] // Lancet. — 1977. — Vol. 1. — P. 569−571.
25. Hoenen T. Both matrix proteins of Ebola virus contribute to the regulation of viral genome replication and transcription / T. Hoenen, S. Jung, A. Herwig [et al.] // Virology. — 2010. — Vol. 403. — P. 55−66.
26. Kuhn J.H. Proposal for a revised taxonomy of the family Filoviridae: classification, names of taxa and viruses, and virus abbreviations / J.H. Kuhn, S. Becker, H. Ebihara, T.W. Geisbert // Arch. Virol. -2010. — Vol. 155 (12). — P. 2083−2103.
27. Kuhl A. How Ebola virus counters the interferon system / A. Kuhl, S. Pohlmann // Zoonozes Public Health. — 2012. — Vol. 59(2). -P. 116−131.
28. Lai K.Y. Human Ebola virus infection in West Africa: a review of available therapeutic agents that target different steps of the life cycle of Ebola virus / K.Y. Lai, W.Y. George Ng, F.F. Cheng // Infectious Diseases of Poverty. — 2014. Vol. 3 (43). Available at: http: //www. idpjournal. com/content/3/1/43.
29. Ledgerwood J.E. Chimpanzee Adenovirus Vector Ebola Vaccine — Preliminary Report / J.E. Ledgerwood, A.D. DeZure, D.A. Stanley [et al.] // New England Journal of Medicine. — 2014. — November 26, at NEJM. org. DOI: 10. 1056/NEJMoa1410863. [Epub ahead of print].
30. Lennemann N.J. Comprehensive Functional Analysis of N-Linked Glycans on Ebola Virus GP1 / N.J. Lennemann, B.A. Rhein, E. Ndungo [et al.] // MBio. — 2014. — Vol. 5 (1). — P. 862−913.
31. Lopez C.A. Tratamiendos experimentales contra el virus Ebola Zaire / C.A. Lopez // Anales de la Real Academia Nacional de farmacia. — 2014. — Vol. 80, № 4. — P. 649−665.
32. Martin J.E. A DNA vaccine for Ebola virus is safe and immunogenic in a phase I clinical trial / J.E. Martin, N.J. Sullivan, M.E. Enama [et al.] // Clin Vaccine Immunol.- 2006. — Vol. 13(11). — P. 1267−1277.
33. Martines R. B. Tissue and cellular tropism, pathology and pathogenesis of Ebola and Marburg Viruses / R. B. Martines, D. L. Ng, P. W. Greer [et al.] // J Pathol. — 2014. — Oct. 9. — P. 153−174.
34. Marzi A. Review Ebola virus vaccines: an overview of current approaches / A. Marzi, H. Feldmann // Expert Rev Vaccines. -2014. — Vol. 13(4). — P. 521−531.
35. McElroy K. Ebola hemorrhagic Fever: novel biomarker correlates of clinical outcome / K. McElroy, B.R. Erickson, T.D. Flietstra [et al.] // J Infect Dis. — 2014. -Vol. 210 (4). — P. 558−566.
36. Mehedi M. Ebola virus RNA editing depends on the primary editing site sequence and an upstream secondary structure // M. Mehedi, T. Hoenen, S. Robertson [et al.] // PLoS Pathog. — 2013. — Vol. 9 (10) — P. e1003677.
37. Mire C.E. Durability of a vesicular stomatitis virus-based marburg virus vaccine in nonhuman primates / C.E. Mire, J.B. Geisbert, K.N. Agans [et al.] // PLoS One. — 2014. — Vol.9 (4). — P. e94355.
38. Murphy F.A. Colorized transmission electron micrograph (TEM) revealed some of the ultrastructural morphology displayed by an Ebola virus virion. Key words: 10 815. Centers for disease control and prevention. Public Health Image Library (PHIL). [Electronic resource]. Access mode: http: //phil. cdc. gov/phil/home. asp.
39. Nakayama E. Enzyme-linked immunosorbent assay for detection of filovirus species-specific antibodies / E. Nakayama, A. Yokoyama, H. Miyamoto [et al.] // Clin Vaccine Immunol. — 2010. — Vol. 17 (11). — P. 1723−1728.
40. National Institutes of Health (NIH) (2014) Immunology of Protection from Ebola Virus Infection. New York: National Institutes of Health- Available at: https: //olpa. od. nih. gov/PDFs%20Files/Congressional%20Hearings %20page/Congress%20114th/111 914%20Fauci. pdf
41. Press Release (15 July 2015) [Electronic resource] // Bavarian Nordic announces that the Oxford Vaccines Group has initiated a Phase 2 study of the Ebola prime-boost vaccine regimen combining MVA-BN Filo and Janssen'-s Advac technology& quot-. Bavarian Nordic. Retrieved 16 July 2015. — Access mode: http: //hugin. info/100 065/R/1 921 021/688362. pdf.
42. Sarwar U.N. Safety and immunogenicity of DNA vaccines encoding Ebolavirus and Marburgvirus wild-type glycoproteins in a phase I clinical trial / U.N. Sarwar, P. Costner, M. Enama [et al.] // J Infect Dis. — 2015. — Vol. 211(4). — P. 549−557.
43. Silva L.P. Assembly of Ebola Virus Matrix Protein VP40 Is Regulated by Latch-Like Properties of N and C Terminal Tails / L.P. Silva, M. Vanzile, S. Bavari [et al.] // PLoS ONE. — 2012. — Vol. 7 (7) — P. e39978.
44. Small J.C. Review Viruses — from pathogens to vaccine carriers / J.C. Small, H.C. Ertl // Curr Opin Virol. — 2011. — Vol. 1(4). — P. 241 245.
45. Sridhar S. Clinical development of Ebola vaccines / S. Sridhar // Ther Adv Vaccines 2015. — Vol. 3(5−6). — P. 125−138.
46. Stock I. Marburg and Ebola hemorrhagic fevers-pathogens, epidemiology and therapy / I. Stock // Med Monatsschr Pharm. -2014. — Vol. 37. — P. 324−330.
47. Takada A. Antibody-dependent enhancement of viral infection: molecular mechanisms and in vivo implications / A. Takada, Y. Kawaoka // Rev. Med. Virol. — 2003. — Vol. 13, № 6. — P. 387 398.
48. Tirado S.M. Antibody-dependent enchancement of virus infection and disease / S.M. Tirado, K.S. Yoon // Viral. Immunol. — 2003. -Vol. 164, № 1. — P. 69−86.
49. Warren T.K. Protection against filovirus diseases by a novel broad-spectrum nucleoside analogue BCX4430 / J. Wells, S.A. Van Tongeren, N.L. Garza [et al.] // Nature. — 2014. Vol. 508 (7496). — P. 402−405.
50. Wauquier N. Human fatal zaireebola virus infection is associated with an aberrant innate immunity and with massive lymphocyte apoptosis / N. Wauquier, P. Becquart, C. Padilla [et al.] // PLoS Negl Trop Dis. — 2010. — Vol. 4 (10). — P. 837.
51. Wong G. Immune parameters correlate with protection against Ebola virus infection in rodents and nonhuman primates / G. Wong, J. S. Richardson, S. Pillet [et al.] // Sci Transl Med. — 2012. — Vol. 4 (158). — P. 146.
52. Wong G. Immunization with vesicular stomatitis virus vaccine expressing the Ebola glycoprotein provides sustained long-term protection in rodents / G. Wong, J. Audet, L. Fernando [et al.] // Vaccine. — 2014. — Vol. 32 (43). — P. 5722−5729.
53. Xu W. Ebola Virus VP24 Targets a Unique NLS Binding Site on Karyopherin Alpha 5 to Selectively Compete with Nuclear Import of Phosphorylated STAT1 / W. Xu, G.K. Amarasinghe // Cell Host and Microbe. — 2014. — T. 16. — № 2. — S. 187−200.
Реферат
ВИРУС ЭБОЛА: ПАТОГЕНЕТИЧЕСКИЕ АСПЕКТЫ И ПРИНЦИПЫ ЛАБОРАТОРНОЙ ДИАГНОСТИКИ, НАПРАВЛЕНИЯ
ИММУНОПРОФИЛАКТИКИ
Ананьева М. М., Кныш О. В.
Ключевые слова: вирус Эбола, факторы патогенности, лабораторная диагностика, иммунопрофилактика.
В обзоре представлены современные взгляды на этиологию, патогенез, принципы лабораторной диагностики, перспективные направления специфической профилактики и лечения геморрагической лихорадки, вызванной вирусом Эбола. Заболевание является природно-очаговым со стойкой тенденцией к расширению нозоареала, с множественными путями передачи. Характеризуется тяжелым течением, высоким уровнем летальности (до 90%). Вирус Эбола отнесен к семейству Filoviridae, роду Filovirus. Различают 5 его подтипов. Вирион крупный, нитевидной формы, покрытый суперкапсидом, содержащий одноцепочечную минус-РНК. Геном вируса кодирует синтез восьми белков, выполняющих не только структурную, регуляторную, рецепторную и ферментативную функцию, но и являющихся мощными факторами патогенности. Вирус Эбола вызывает нарушения иммунного ответа — как клеточного, так и гуморального. Важную роль в патогенезе геморрагической лихорадки играют феномены антителозависимого усиления инфекции, иммунологического импринтинга и чрезмерная реакция со стороны иммунной системы, приводящая к поражению эндотелия кровеносных сосудов и развитию синдрома внутрисосудистого свертывания. В лабораторной диагностике большое значение придают экспресс методам исследования. В настоящее время много разных разработанных вакцин (ДНК-вакцины, субъединичные, векторные) и специфических иммуноглобулинов проходят доклинические и клинические этапы оценки эффективности.
Summary
EBOLA VIRUS: PATHOGENETIC ASPECTS AND PRINCIPLES OF LABORATORY DIAGNOSIS, DIRECTIONS OF
IMMUNOPREVENTION
Ananjeva M.M., Knysh O.V.
Key words: Ebola virus, pathogenicity factors, laboratory diagnostics, immunoprevention.
Modern views on etiology, pathogenesis, the principles of laboratory diagnostics and the perspective directions of specific prevention and treatment of the hemorrhagic fever caused by the Ebola virus are presented in this review paper. This disease is naturofocal with steady tendency to expansion of a nozoareal, with multiple ways of transmission. The hemorrhagic fever is characterized by serious course, high mortality rate, up to 90%. The Ebola virus is a member of family Filoviridae, the genus Filovirus, comprises five distinct species. The virion is enveloped, large-sized and threadlike, containing a single-stranded, negative RNA. The genome of a virus encodes synthesis of eight proteins which are carrying out not only structural, regulatory, receptor and enzymatic functions, but also being major pathogenic determinants. The Ebola virus causes disturbances of the immune response — both cellular, and humoral. Phenomena of antibody-dependent enhancement of infection, an immunological imprinting and the excessive reaction of immune system play an important role in pathogenesis of the hemorrhagic fever, leading to damage of blood vessels endothelia and to development of disseminated intravascular coagulation syndrome. Express research methods are of great value in laboratory diagnostics. A number of different vaccines (DNA-vaccines, viruslike-particles and viral vectors) and specific immunoglobulins are being developed by assessing preclinical and clinical efficacy now.

Показать Свернуть
Заполнить форму текущей работой